Шкільна родина в об’єктиві
Між нами сотні миль і кілометрів,
Та «лінк» у пошті — наче в клас поріг.
Не чути в коридорах шуму метрів,
Але екран серця з’єднати зміг.
Знайомі вікна у Zoom-квадратах:
Хтось подорослішав, а хтось — такий, як був.
Ми знову діти на «домашніх» святах,
Ніхто нікого в світі не забув.
Лунає сміх крізь цифрові канали,
«Ти як? Де ти?» — летить через ефір.
Ми знову ті, що разом мрії ткали,
Хоч кожен свій обрав вже шлях до мрій.
Нехай не поруч, не за парто., друже,
Та голос твій — найкращий антидот.
Ця зустріч «онлайн» гріє дуже-дуже,
В обіймах спільних спогадів й турбот.
Ми вимкнемо зв’язок, та не прощання —
Залишиться у серці теплий вогник цей.
До нових зустрічей!
До виконання найзаповітніших і радісних ідей!
.jpg)




Коментарі
Дописати коментар